|
В Одесі та Львові влітку відбувся незвичний захід – скайп-конференція між представниками туріндустрії Одеси та Львова на тему «Туризм і війна: що зроблено і що можна ще зробити для поліпшення довіри до туристичних регіонів?» Як на мене, у самій назві заходу приховано ключ до успіху, який може дати новий імпульс у розвитку українського туризму. Тим більше, що успішні приклади за кордоном вже є. Як його кваліфікувати?
Існують як мінімум 2 різновиди поняття «військовий туризм». Перший із них належить до крайнього екстриму та полягає в безпосередньому перебуванні туристів у зонах бойових дій для спостереження за битвами. Зазвичай таким туризмом мимоволі займаються журналісти, які ведуть репортажі з гарячих точок, але відомо чимало випадків, коли приватні особи за гроші спостерігають за ходом бою безпосередньо на передовій. Цікаво, що цей різновид екстремального туризму відомий досить давно: наприклад, «батько» сучасної туристичної індустрії Томас Кук пропонував тури багатим американцям та британським туристам на поля битви під час Громадянської війни в США. Ще один приклад – відомий письменник Марк Твен відвідав зруйнований Севастополь під час Кримської кампанії у складі групи американських туристів. Вистачає подібних випадків і в наші часи. Тож, наскільки цинічно це б не звучало, навіть на війні можна заробляти за допомогою туризму.
Другим різновидом військового туризму є відвідання військових частин, штабних та польових навчань, а також вивчення військового побуту, отримання навичок у поводженні зі зброєю та поліпшенні фізичної форми. Це передбачає проживання у військових частинах та проходження вишколу, в тій чи іншій мірі подібного до того, що проходять кадрові військовослужбовці. У тій чи іншій мірі такий туризм практикується в багатьох державах світу (наприклад, у Литві чи Естонії). Крім усього іншого, він сприяє військово-патріотичному вихованню громадян та підви¬щенню престижності військової служби та армії в цілому. Ізраїль як приклад напрямку
Якщо в будь-якому пошуковику, наприклад, у всезнаючому Google, набрати «військовий туризм», то буквально на першій сторінці результатів пошуку згадується слово «Ізраїль» І не один раз. Детальніший аналіз показує, що ця маленька країна на Близькому Сході не тільки ефективно воює практично з усіма своїми сусідами, а й примудряється непогано заробляти на військовому туризмі. За офіційними даними, такий вид бізнесу приносить державі близько $115 млн. на рік. Що ж пропонують ізраїльтяни екстремальним туристам?
Ось приклад одного з турів з інтригуючим заголовком: «Відпочинок у Нетанії та досвід спецназу»(7 днів/8 ночей). Вартість туру – від 900 EUR. Мінімальна кількість учасників – 5 осіб. Програма туру передбачає:
• тренінг у міських умовах із використанням повного спорядження та зброї + сценарій, що імітує реальну життєву ситуацію (особлива навчальна операція, спланована й виконана учасниками туру);
• навчання ізраїльській військовій системі рукопашного бою «Крав-Мага»;
• стрільба з різноманітної вогнепальної зброї («Узі», «Тавор», AK-47, M16).
Є й серйозніші тури – наприклад, «Спецназ за 5 днів» (10 днів/11 ночей) від 4400 EUR. Тут протягом п'яти днів турист освоює навички не тільки володіння зброєю і рукопашним боєм, але й стрибків з парашутом, звільнення заручників, водіння військових машин в екстремальних умовах й організації засідок.
Всі ці військові «фішки» тісно переплетені з пікніками, відпочинком в готелі та екскурсіями. Тобто, турист отримує за адекватні гроші повну гаму різноманітних відчуттів. Ну а представники туріндустрії з радістю пропонують нестандартні програми, здатні залучити найрізноманітніших туристів. Можливості України
Сьогодні громадяни України все частіше стали заглядати до магазинів зброї в пошуках засобів захисту для своїх ро-дин, наприклад, мисливських рушниць великого калібру. Але навіть придбання такої зброї не здатне забезпечити ефективний захист: зброєю ще треба вміти користуватися, а також володіти елементарними навичками виживання. Ці прогалини цілком здатні заповнити туроператори внутрішнього туризму у співпраці зі структурами Міноборони, Нацгвардії та інших військових та воєнізованих утворень.
Думаю, багато хто б погодився пройти короткий військовий курс, на кшталт того, який пропонується в Ізраїлі: володіння зброєю, рукопашний бій, курси виживання, водіння в екстремальних умовах тощо. З урахуванням того, що в нашій країні є достатня кількість нехай де в чому застарілої, але все ще цілком непоганої стрілецької зброї, а також полігонів при військових частинах, то така ініціатива цілком могла б залучити в першу чергу українських, ну а потім і зарубіжних туристів.
Тут можна поєднати приємне з корисним. Наприклад, запропонувати військовий тур у комбінації з відпочинком на морі (слідом за ізраїльтянами). Це, зокрема, дозволить представити Одеську та інші приморські області України в новому амплуа. Наприклад, розробити та вивести на ринок тижневий тур у смт Чорноморське, де є військова частина, полігон, а також відмінна берегова лінія з пляжами. А якщо до цього додати трохи розваг на кшталт пікніка в окопі, то такі тури змогли б стати своєрідним локомотивом розвитку підгалузі. Природно, ціна такого задоволення не повинна вражати кількістю цифр. І тоді такі тури забезпечать приплив клієнтів у туристичні агенції та стануть своєрідним локомоти¬вом для туристичної галузі. Мілітарі - на висхідному тренді
Сьогодні тема підтримки армії, кажучи мовою біржових трейдерів, знаходиться на висхідному тренді. Іншими словами, допомагати армії та підтримувати військових сьогодні не тільки корисно, а й модно. Отже, військові тури могли б залучити корпоративних клієнтів, які використовували б атмосферу військового табору для побудови ефективної команди чи цікавого корпоративу.
Хтось скаже, що організація таких турів – це маса проблем організаційного характеру. Але розробка нового туру в Грецію чи Індію теж вимагає чимало зусиль, часу й нервів. Хтось помітить, що пройти з такою пропозицією через бюрократичний апарат Міноборони практично неможливо. Тут теж не все так однозначно: один за одним створюються добровольчі батальйони, резервна армія та інші воєнізовані структури, а значить, вже з'явилися підстави для реформ у військовому секторі. А якщо врахувати, що такі тури дадуть можли¬вість отримати додаткове джерело стабільних засобів до Міністерства оборони та інших силових відомств замість ситуативних смсок за 5 грн, то така ініціатива здається вигідною для всіх без винятку. ВІД РЕДАКЦІЇ
Ми усвідомлюємо, що тема, піднята автором у статті, є надзвичайно суперечливою (або, як модно нині казати, контроверсійною). Саме тому ставимо його під рубрикою «Точка зору». До речі, допис на аналогічну тематику, опублікований на блозі автора та в соціальній мережі Facebook, набрав значну кількість негативних відгуків. Тим не менше, розвиток такого напрямку туризму, як військовий, на нашу думку, має досить-таки непогані перспективи, якщо, звичайно, поглянути на нього незашорено. Адже у жодному разі ніхто не збирається везти туристів у реальні «гарячі точки» на Донбас чи, наприклад, до Гази. Не роблять такого за кордоном, не пропонує автор нічого подібного й в Україні. А от з точки зору військово-патріотичного виховання молоді, та й узагалі громадян України, запро-вадження заходів військового туризму могло б стати потужним чинником як обороноздатності держави, так і формуванню в Україні громадянського суспільства. Врешті-решт, у згаданій автором Естонії престиж армії є настільки високим, що претенденти на проходження військової служби мають витримати конкурс у 6-7 чоловік на місце...
назад >>>
|
English