 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
З вересня для українських авіаційної й туристичної галузей сталася насправді історична подія: цього дня до аеропорту «Бориспіль» здійснила перший комерційний рейс найбільша європейська авіакомпанія - ірландський лоукостер Ryanair. Лірохвостий Boeing 737-800 прибув з берлінського аеропорту «Шьонефельд» та привіз до української столиці майже 180 пасажирів. У зворотний бік лайнер відправився зі 100-відсотковою завантаженістю. Таким чином, тривала епопея із приходом Ryanair, яка почалася ще далекого 2011 року (тодішній міністр транспорту і зв'язку України Борис Колесников вів з ірландським перевізником переговори про запуск до України регулярних рейсів під Євро-2012 - Ред.), успішно завершилася: очікуваний лоукостер до нашої держави таки прибув. За кілька днів до того, 30 серпня, до Києва завітав один із топ-менеджерів іншої авіакомпанії-лоукостера, яка вже 10 років здійснює до нашої держави рейси. Йдеться, зрозуміло, про угорську Wizz Air, виконавчий віце-президент та заступник генерального директора якої Стівен Джонс оголосив про чергове розширення маршрутної мережі авіакомпанії з Києва (+3 рейси на початку березня наступного року) та Львова (+2 рейси). Крім того, збільшується частотність на маршруті Київ - Лісабон (з 2 до 3 рейсів на тиждень) та кількість літаків на базі у столичному аеропорту «Жуляни» - з 3 до 4. На тлі цих двох подій майже непоміченою пройшла новина про те, що ще одна бюджетна авіакомпанія, збільшила кількість рейсів в Україну: турецький лоукостер Onur Air вже у вересні збільшив частотність польотів між Стамбулом та Одесою до 7 частот. ЗРОСТАННЯ ЧИ СТАБІЛЬНІСТЬ? Чим же привабливе українське небо для іноземних лоу-костерів? Відповідь на це елементарна, її озвучив на церемонії зустрічі першого рейсу Ryanair головний лобіст цієї авіакомпанії в нашій державі - міністр інфраструктури Володимир Омелян. За його словами, у той час, як у середньому в світі зростання пасажирських авіаперевезень складає близько 5%, у Європі - до 8%, у той час в Україні цей показник третій рік поспіль складає 25-30%. Тож не дивно, що за нинішніх умов українське небо стало для іноземних авіакомпаній, у тому числі лоу-костерів, своєрідним ласим шматком пирога, де можна непогано заробити. Тут, однак, слід розуміти, що цей успіх не є сталим: у ситуації, коли ринок зростає, лоукостери (принаймні, біль-шість із них) приходять швидко та охоче, однак у випадку якихось локальних чи глобальних (згадаємо 2014 рік) подій негативного характеру без жодних сентиментів закривають лінії чи взагалі залишають ринок. А в тому, що український ринок є нестабільним, сумніватися якось не доводиться: на нього впливають як зовнішньополітичні й зовнішньоекономічні чинники (наприклад, загострення на лінії фронту чи рішення про надання/ненадання чергового траншу глобальної позики від МВФ), так і звичайні плітки на рівні «зрада - перемога». Такі явища характерні для суспільств з низьким рівнем економічної грамотності, до якого, на жаль, належить й українське. Наведемо приклад: того ж таки дня, коли в Україну прийшов довгоочікуваний Ryanair, у соціальних мережах почали поширюватися дописи на тему «зради»: мовляв, ціни на квитки у цього перевізника зовсім не лоукостерні... Оскільки доля активних мандрівників в українському суспільстві порівняно невелика (за оцінками експертів, регулярно літають 2-3% громадян України), а з іншого боку, переважна більшість цих активних мандрівників є активними ж користувачами інтернету та соціальних мереж, зрозуміло, що подібні «вкиди» можуть суттєво вплинути на настрої споживачів, тобто авіапасажирів. Згадаємо хоча б відверто негативні фейсбук-пости, спрямовані проти вітчизняного авіаційного флагману - авіакомпанії МАУ Ці дописи відверто скандального характеру регулярно з'являються у мережі та набирають тисячі, а подекуди й десятки тисяч, переглядів та коментарів (переважно негативних на адресу об'єкту булінгу). Такі «вкиди» носять усі ознаки скоординованої інформаційної агресії'. Тож не виключено, що їхні організатори з якихось причин вирішать «взятися» за Ryanair - наприклад, коли виявиться, що у більшості випадків квитки на один і той самий маршрут в ірландського перевізника є дорожчими за контент від його українського колеги. А ми вже вказували, що український ринок є украй чутливим до таких явищ... СКАНДИНАВСЬКІ РЕПЕРИ У цьому розділі йдеться, звичайно, не про прихильників музики у стилі реп: реперними точками у точних науках називаються значення певних величин, сукупність яких дає можливість робити висновки про стан усієї системи в цілому. Отже, прихід в Україну таких іменитих лоу-костерів, як Ryanair, а в подальшій перспективі, сподіваємось, і Norwegian, easyJet та подібні авіакомпанії - це, звичайно, дуже добре для іміджу нашої держави на світовій арені. Однак наявність таких авіакомпаній аж ніяк не свідчить про стабільність авіаційної галузі та незворотність змін у ній. На наше глибоке переконання, надійним індикатором стабільності, а відтак і надійності ринку, є наявність на ньому авіакомпаній країн Скандинавського півострова. У нашому випадку це дансько-шведсько-норвезька SAS та фінська Finnair. Перший із цих перевізників в Україну ніколи не літав, а другий здійснював рейси до Києва у перші роки нашої незалежності, але пішов з українського неба восени 1995 року й більше не повертався. Це, звичайно, не лоукостери, проте наявність таких авіакомпаній в небі тієї чи іншої країни дорого коштує. Отже, сподіваємось, що серед тих трьох авіакомпаній, які, за інформацією генерального директора «Борисполя» Павла Рябікіна, проявляють бажання зайти до головної української повітряної брами вже цього року, є й хтось із скандинавів. Та ж таки Finnair, наприклад...
|
|||||||||||||