 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
МУЗЕЙ-САДИБА КИТАЙГОРОДСЬКИХ Музей народного ткацтва заснований родиною Китайгородських у 90-х роках минулого століття у селі над Дністровими кручами — Нагорянах, що на Буковині. Засновниця музею — майстриня народної творчості з ткацтва Вікторія Китайгородська — перейняла це древнє ремесло від своєї матері Ольги Іванівни Китайгородської і сама розпочала роботу за ткацьким верстатом у віці 12 років. Перш за все, це було викликано необхідністю вижити в складних умовах тодішнього селянського життя пошуком заробітку. А згодом це ремесло переросло у творчість. Лавреатка мистецької премії імені Георгія Гараса виткала кілька сотень речей, серед котрих — килими, доріжки, рушники, гобелени тощо. Майстриня ткала рушники, доріжки, полотно, килими, скатертини вночі. У цьому їй допомагала мама Ольга, яка готувала пряжу, та чоловік Микита Костянтинович, який утримував отару овець та заготовляв руна. Спостерігаючи за тим, як нівелюється народне ремесло, майстриня разом із родиною вирішила збирати ткані речі у своєму та довколишніх селах, згодом і з інших районів Буковини та України і облаштувала музей-садибу, у якому на часі зберігаються сотні унікальних зразків народного ткацтва, виконаних у різні часи, різними стилями та з різних матеріалів. У цій збірні — найбільша частка самої майстрині, яка працює за верстатом упродовж 75 років. Музей часто відвідують школярі, студенти, туристи, де господиня проводить майстер-класи, розповідає про техніку прядіння вовни, обладнання, необхідні для повного циклу виготовлення готового виробу. Ткаля володіє найрізноманітнішими техніками ткацтва (перебірного, забірного, забираного, перекидного) за допомогою двох, чотирьох і шести підніжок. Є зразки веріт, верень, налавників, залавників, обійстя з малюнками у техніці «огірочки», «вараниці», «кучері», «коса», «батки» та інші. Серед цього різноманіття — унікальна техніка з перебором на дротах, за якою об’єм малюнкам надається через намотування через дріт. У музеї зберігаються вироби з геометричними, квітковими, змішаними малюнками, цікавими є роботи з «ляльками», роботи з релігійними сюжетами, предмети побуту на щодень та урочистих знакових подій. Окреме місце в експозиції займає колекція буковинських тайстр, рушників, наміток, а також вишиванок на прядивному полотні, зібрана донькою ткалі, письменницею та громадською діячкою Вірою Китайгородською. Онука пані Вікторії — Леся Воронюк — є засновницею Всесвітнього дня вишиванки. Музей розвивається і додає до своєї колекції зразки ткацького мистецтва з усіх регіонів України. Наразі в планах засновників — пошук можливостей для розширення експозицій та підготовки другого поверху будинку для відкриття ще кількох залів та літньої резиденції — школи килимарства. За попереднім записом музей радо приймає гостей протягом всього року та без вихідних.
|
|||||||||||||