Український туризм - Мандрівка сакра льним Львовом

За стільки століть співіснування багатьох національностей і конфесій Львів перетворився на справжню архітектурну пам'ятку. Особливе місце серед старовинних будівель міста займають релігійні споруди. Найдавнішим із них, зведеним за часів княжої доби, не пощастило зберегтися до наших днів - дерев'яні святині були знищені під час пожеж. Інші ж, не менш красиві древні і більш пізні храми зведені на фундаментах своїх попередників

Святонуфріївський храм розташований на вул. Хмельницького, як і інші церкви княжих часів. Він згадується у давніх актах міста. За деякими свідченнями, дерев’яна попередниця нинішнього монастиря стояла тут ще за правління Льва Даниловича.

Не оминули храм і легенди. За однією з них, тут колись зберігалася ікона Матері божої, створена самим апостолом Лукою. Образ, намальований на дошці з кипарису був завезений імператором Костянтином до Візантії, а звідти, як придане його дочки Анни, переїхав до Києва. За триста років ікону отримав князь Лев Данилович і передав її василіанському монастирю. Згодом святиню відвезли до Белза, після чого вона опинилася у Ченстохові на Ясній горі, і зараз є найбільшою святинею Польщі.

Монастир Отців Василіанів, зведений на цьому місці ще за княжої доби, до наших днів не лишився. Як і інші споруди міста, монастир зазнавав численних руйнувань від нападів загарбників. До того ж, його будівлі були розташовані поза львівськими мурами.

У XVI - XVIII ст. при монастирі діяли школа, притулок для хворих, бурса. Та-кож була створена бібліотека, де зберігалися більше півтисячі рукописів і сорок тисяч примірників книг. Не дивно, що такі багаті архіви належали саме цьому монастирю, адже тут жив і був похований друкар Іван Федоров. Зараз останки піонера друкарської справи в Україні знаходяться у Музеї мистецтва давньої української книги.

У радянські часи монастир закрили і виселили з нього ченців. Деякий час у ньому вели служби священники МПЦ, а згодом ця будівля була зачиненою, доки наприкінці 1970-х у ній не відкрили музей Івана Федорова. А 1990 року церква повернулася до її попередніх власників - Отців Василіанів.

Головна святиня Української Греко-Католицької церкви вважаеться вершиною львівського бароко. її будівництво тривало від 1744 до 1761 pp. Проект розроблений австрійським архитектором Бернардом Меретином І фінансований епископом Атанасіем Шептицьким. Будівництво І озлобления споруди здійснювали відомі й талановиті архітектори, живописці та скульпто-ри того часу.

Вдало було обрано й місце, де стоїть зараз собор. Його зведено на самій вершині пагорба, завдяки чому споруда височіе над Львовом, являючи собою архітектурне продовження природної величі. Перша церква з’явилася на цьому місці где за княжої доби і була збудована з буку. У 1340 році її спалив польський король Казимир III, коли намагався захопити Львів. За рік потому замість букової будівлі тут збудовано кам’яний храм. На честь його зведення майстер Яків Скора відлив великий дзвін «Дмитро», що зберігся до наших днів І е найстарішим в Україні.

До двору церкви ведуть двое воріт, навколо яких стоять скульптури, що озна-чають поеднання двох напрямків у греко-католицькій церкві - православного і католицького. У свій приїзд до Львова собор відвідав Папа Римський Іоан Павло П.

Цей храм, що, як і інші львівські святині-довгожителі стоїть на вул. Богдана Хмельницького, мае риси надійної оборонної будівлі. I не дивно, адже вона була розташована поза міськими мурами. Отже, споруда не тільки вражае своею красою, створеною завдяки поед-нанню стилів бароко, готики та ренесансу а й колись являла собою надійний бастіон із стінами двохметрової товщини і бійницями на верхніх рівнях вежі. Церква Святої Параскеви П’ятниці свого часу була найбагатшим храмом міста. При ньому діяли лікарня, школа, цвинтар, а також розміщувалася резиденція пастора.

Перша споруда церкви була збудована коло підніжжя гори, на якій стояв Високий замок, наприкінці XIII ст., а у XVII ст. на її місці виріс кам’яний храм. Зведення нової будівлі стало можливим завдяки допомозі молдавського господаря Василя Лупула, тестя Тимоша. Хмельницького, який був сином прославленого гетьмана України. I Бавдяки участгу будівництві майстрів з різних країн, споруда по- 1 еднуе в собі фрагменти українського, молдавського та західноев-ропейського стилів.

Інтер’ер храму, на відміну від пошкодженого внутрішнього убранства інших святинь - ровесниць, досить добре зберігся до нашого часу. Його гордістю е пишний ренесансний іконостас, що ' мае 6 рядів, у які розташовані 70 ікон, створених талановитими художниками на початку XVII ст.

Собор на вулиці Вірменській, 9 став «кінозіркою»: саме у його дворику знімали сцену дуелі Д’Артаньяна І його майбутніх друзів-мушкетерів для культово! радянської стрічки про пригоди веселої четвірки з роману Дюма. У кадрі з’явилася й одна з реліквій храму -дерев’яна каплиця «Гологофа» з різьбленими візерунками та вівтарем, що збудована тут у XVIII ст.

Вірменська церква розрослася із невеличкого храму, зведеного у XIV ст. архітектором Дорко , що приїхав з міста Кафа. 3 того часу национальна святиня стала центром життя вірменської громади у Львові.

За давньою легендою, колись на місці ниніш-нього собору був сад. Серед багатьох дерев росла у ньому І айва, що її привіз із батьківщини хтось із вірмен. Інший його співвітчизник побачив у цьому дереві не лише ностальгію за батьківщиною, а й знак Божий. Адже плоди айви у розрізі нагадують хрест. Саме тому заможний вірменин вирішив збудувати у цьому місці церкву Біля собору була зведена вежа, палац архіепископів, у XVII ст.

з’явилися вірменський банк та монастир бенедиктинок. У подвір’ї розташоване старе вірменське кладовище, де ще лишилися нагробки з епітафіями, одному з яких більше шестисот років.

Всередині храм пишно розписаний орнаментами у вірменському стилі. Із розкішних фресок, що ними були розмальовані стіни та стеля, зараз залишилися лише ті, що вкривають відкоси біля вікон.

Назва церкви пов’язана з легендою про появу римської базиліки Санта Марія Маджоре. Одніеї літньої ночі 352 року до папи Ліберія та заможного громадянина Рима Джованні Партіціо явилася у сні Мадонна І наказала збудувати храм на місці, де випаде сніг. Наступ-ного дня, не дивлячись на теплу пору року, і справді випав сніг, де й розпочали зведення першого европейського храму присвяченого Діві Марії.

За одними даними костел збудований у XIII ст., коли у Львові почали селитися купці та майстри з Німеччини. Дерев’яна будів-ля храма, зведена за княжої доби, не збереглася. Натомість було зведено нову.

За весь час існування костел Марії Сніжної перебудовували бага-то разів, завдяки чому він докорінно змінив свій зовнішній вигляд у порівнянні з початковим. Востанне реставрація храму прово-дилася у 1888р, І за 4 роки він постав таким, як ми знаемо його сьогодні. Його стиль уособлюе принципи будівництва західних католицьких церков, а серед оздоблення збереглися елементи -Ж дерев’яної різьби XVIIIct, виконані у стилі бароко. На сьогодні у будівлі костелу, що розташована за адресою вул. Марії Сніжної,2, працюе Музей фотомистецтва.

На Музейній площі знаходиться Домініканський собор, що е найвеличнішою бароковою спорудою Львова, зведеною за прикладом західноевропейських храмів. Коли монахи-домініканці вирішили збудувати костел Божого Тіла, задум був такий, аби всі зрозуміли - ця споруда на-лежить найповажнішому релігійному братству. Перший камінь споруди заклав гетьман Юзеф Потоцький у 1749 p. А створенням плану зведення величної церкви зайнявся відомий архітектор Ян де Вітте.

В середині собор не менш пишний та урочистий, ніж зовні. Серед найцінніших реліквій - 18 різьблених скульптур із дерева у стилі рококо, що зображують монахів ордену, які отримали ранг святих. Прикметним е І надгробок Юзефи Борковської початку XIX ст, створений датським скульптором-класицистом Бертелем Торвальдсеном. Тут стоїть і пам’ятник художникеві Артуру Гроттгеру, похова-ному на Личаківському кладовищі.

Після другої світової війни монахи-домініканці виїхали до Польщі та вивезли багато реліквій. У1972 році у будів-лях костелу й монастиря діяв музей історії релігії і атеїзму, а у 1997р її передали греко-католицькій церкві святої Євхаристії.

Ще одна велична сакральна споруда Львова - костел святих Петра І Павла, збудований для ордену єзуїтів у 1630 році. Перша барокова будівля міста та одна з найважливіших його святинь вміщуе до п’яти тисяч відвідувачів. За основу проекту храму узятий римський костел 1ль Джезу що став тонером стилю бароко І вплинув на архітектурні форми Європи XVII століття.

На фронтоні храму видніеться зображення агнця - символу ордена езуїтів. На фасаді встановлені скульптури Діви Марії, святих, на честь яких збудований костел, та засновника ордену. Двері головного входу до церкви прикрашені гербом єзуїтів. Із початку XVIII ст. протягом 130 років костел мав свою стоме-трову вежу, яка була знесена після падіння ратушної башти.

Внутрішне убранство костелу добре збереглося. Напевно, це пов’язано із тим, що після другої світової війни у його приміщенні створили книгосховище бібліотеки Академії Наук України. Найближчим чатом плануеться передати споруду костелу, розташовану на вул..Театральній, 11, церкві.

Якщо вірити легенді, церкву Святої Єлизавети на площі Кропивницького, 1 звели за наказом імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа на честь бідної дівчини зі Львова, у яку він був безнадійно закоханий. Однак дружина правителя також носила це ім’я, тож церкву могли назвати якраз на її честь. Будівництво храму розпочалося У 1903 році, після закладення першого каменя у час відвідин Львова 73-річним цісарем. До 1911 року завершилися усі роботи за проектом архітектора Теодора Тальовського і під орудою інженера Кароля Ріхтмана.

Будівля в неоготичному стилі мае фрагмента готичної архітектури. Це стрільчасті вікна, гостроверхі шпилі, портал з великою трояндою у центрі. 3 1926 року костел був відомий ще й за-вдяки одному з найбільших органів у Польщі.