|
 Показники в’їзного туризму до держави напряму залежать від громадської активності мешканців столиці, зокрема, вмінню захищати туристичні аттракції від зазіхань великого бізнесу
Про що говорять рейтинги?
Туристична галузь України розвивається досить-таки однобічно: у середньому на 10 туристів, які виїхали з держави на відпочинок, приходиться лише один, що приїхав до нашої країни з туристичною метою. Деякою мірою це співвідношення послаблює статистика внутрішнього туристичного потоку, проте й вона на тлі виїзного туризму виглядає досить непереконливо.
Тим часом, в’їзний туризм, попри пряму економічну вигоду для держави, несе із собою, так би мовити, відкладений позитив: якщо статистика в’їзних турпотоків демонструє стабільне зростання протягом тривалого часу, такою країною починають цікавитися серйозні інвестори, не тільки в туристичній галузі. На перший погляд, Україна щодо цього показника останнім часом демонструє помітний прогрес: так, опублікований нещодавно рейтинг туристичної конкурентоздатності Всесвітнього економічного форуму помістив Україну на 76 місце серед 140 країн світу. При цьому в минулому рейтингу наша держава обіймала лише 85 місце, отже, прогрес за 2 роки відчутний.
Однак при розшифруванні цих даних картина виявляється зовсім не такою привабливою. Так, в області законодавчого регулювання туристичної галузі наша держава зайняла лише 114 місце, цінової конкуренції туристичних пропозицій – 110е. Так само й схильність громадян до мандрівок експерти ВЕФ оцінили досить невисоко: 101 місце. Є й інші, також досить промовисті, показники, і лише 8 місце в галузі здоров’я та гігієни дозволили нашій державі піднятися на 9 позицій по відношенню до позаминулорічних результатів (рейтинги туристичної конкурентноздатності ВЕФ складаються щодвароки – Ред.).
Візьмемо ще до уваги, що сусідами України в рейтингу стали цього року такі держави, як Перу, Шрі Ланка й Македонія (7375 місця), а також Албанія, Азербайджан та Вірменія (7779 місця). У той же час країни, що знаходяться в одному з нами регіоні, такі, як Польща (42 місце), Латвія та Литва (48 та 49), Естонія (30) вирвались далеко уперед. Навіть Росія, яка порівняно з позаминулим роком опустилася на 4 сходинки в цьому рейтингу, усе ще обіймає 63ю позицію в ньому, що на 13 позицій вище за Україну.
Отже, нам немає чим особливо пишатися стрімким зростанням туристичної конкурентоздатності – цей параметр усе ще залишається невисоким. Тому я хотів би висловити свій погляд на причини, завдяки яким ми займаємо саме таке становище у світовій туристичній галузі, й поділитися деякими думками щодо його покращення. Столиця як індикатор туристичної привабливості
Сьогодні значна кількість іноземних туристів прибуває до країн призначення безпосередньо через аеропорти в курортнотуристичних зонах (як правило, спеціально облаштованих та призначених для прийому туристів). Однак столиці держав, які можна розглядати як популярні чи потенційно популярні туристичні напрямки, як і раніше, є основним акцептором турпотоків. Отже, туристична привабливість столиці є одним з визначальних параметрів цього показника для усієї держави.
Це твердження є справедливим і для України. Справді, більшість іноземних туристів, що прибувають до нашої держави, відвідують Київ (про це свідчать хоча б дані пасажиропотоку через столичний аеропорт «Бориспіль», який минулого року склав 62% від загальнодержавного пасажирського авіатрафіку). Таким чином, ситуація в Києві однозначно впливає на загальну привабливість України як туристичного напрямку.
На превеликий жаль, із цим у Києва далеко не все гаразд. Процес активної забудови, у тому числі й історичного центру, сучасними будівлями, часто приводить до спотворення або й повного знищення історичних та культурних пам’яток, які є однією з найважливіших складових туристичної привабливості столиці. Цей процес, який почався ще наприкінці 90-х років минулого століття, триває й досі: у центрі Києва з’являються багатоповерхові будівлі зі скла та сталі, які спотворюють історичний ландшафт міста. Часто трапляється й так, що на догоду забудовникам історичні будівлі просто знищуються. Одним із кричущих таких випадків стала руйнація пам’ятника архітектури на Володимирському узвозі, замість якого було побудовано у стилі «хацапетівський ампір» другу чергу одного з київських готелів.
Зрозуміло, що подібні речі не можуть відбуватися без сприяння як місцевої, так і центральної влади, яка, на превеликий жаль, є для Києва абсолютно чужою. Звичайно, добре, що нинішній голова КМДА турбується (принаймні, на словах) про долю історичних пам’яток та обіцяє цього року, наприклад, реконструювати колону Магдебурзького права та історичні сходи, які ведуть від її підніжжя до середин Володимирського узвозу (про нагальну потребу такої реконструкції УТ писав в одному з минулих номерів — Ред.). Проте коли Київрада, контрольована тим самим головою КМДА, дає «добро» на реконструкцію Гостинного двору, не врахувавши думку громадськості, наслідком чого є серія скандалів та навіть бійок навколо цього історичного об’єкту – такі факти примушують думати, що чиновницька «турбота» насправді є таким собі засобом відведення очей для громадськості в інтересах бізнесгруп, ласих до столичної нерухомості, а точніше, київської землі. Інакше чим пояснити ситуацію навколо знесених на Андріївському узвозі будівель швейної фабрики «Юність»? Нагадаємо читачам, що безпосередньо перед Євро2012 донецька компанія, яку контролює найбагатший вітчизняний олігарх, затіяла реконструкцію цієї історичної вулиці, яка за своїм історичним і культурним значенням не поступається паризькому Монмартру чи московському Старому Арбату. З того часу руїни знесених будинків закриті імітацією, на якій забудовник розмістив обіцянку «побудувати малоповерхові будинки соціального призначення в архітектурному стилі, що гармонує із загальним стилем Андріївського узвозу».
Проте планів забудови історичної території громадськість так і не побачила. Хоча нещодавно до ЗМІ просочилася інформація про результати конкурсу, який забудовник влаштував серед... українських студентів! Попри різний рівень запропонованих на конкурс робіт та різні підходи до забудови історичної частини Києва, відкритим залишається питання: чому б до такого конкурсу не залучити усесвітньо відомих архітекторів? Наприклад, тих, які спеціалізуються на реконструкції історичних кварталів? Громадський контроль як панацея?
На превеликий жаль, «гарної» влади не існує: завжди знаходяться угруповання, які незадоволені тими чи іншими її діями. Та в розвинених суспільствах існують механізми громадського контролю, які не дають владі «розгулятися». Наприклад, естонська столиця Таллінн за останні 1015 років невпізнанно змінилася – проте за межами Старого Міста. Що ж до останнього, то в державі діють дуже суворі закони, спрямовані
на охорону історичної спадщини, тож нікому й на думку не спаде будувати, скажімо, неподалік церкви Олевісте сучасний житловий комплекс, підземний паркінг з фітнес-центром. А в Києві, навколо Святої Софії (вул. О.Гончара, 5) – будь-ласка! І на протести з боку ЮНЕСКО забудовники не зважають... Зауважимо, що закони, спрямовані на охорону історичної спадщини, є й в Україні, проте, на відміну від тієї ж таки Естонії, вони не діють...
Отже, на мій погляд, туристичній громадськості варто об’єднатися та змусити владу виконувати вже наявні закони. Власне кажучи, це і є громадський контроль у його чистому вигляді. А також перешкоджати владі ухвалювати рішення, спрямовані на знищення історичного середовища — спочатку у столиці, а потім й у інших містах та місцевостях нашої держави. Як це зробити — це вже тема іншої публікації, зауважу лише, що навряд чи це вдасться без об’єднання та вироблення спільної стратеги та платформи. На мій погляд, ініціювати таке об’єднання усіх небайдужих можуть туроператори, які працюють на ринку в’їзного туризму, а також екскурсійні бюро. Врешті-решт, їхній бізнес ґрунтується здебільшого саме на наявному в державі історичному та культурному середовищі, тож якщо воно зникне, піде в небуття й їхній бізнес.
Олександр КАЛИНИЧЕНКО ВІД РЕДАКЦІЇ
Українська влада, зокрема, столична держадміністрація, сьогодні із задоволенням озвучує показники зростання в’їзних турпотоків до нашої держави за минулий рік. Зрозуміло, що переважна більшість цього зростання завдячує проведенню влітку минулого року Євро2012. Проте ефект Євро навряд чи буде тривалим – для залучення в Україну іноземних туристів доведеться створювати, розвивати й грамотно промотувати свій власний, оригінальний турпродукт, який викликав би зацікавленість у туристичної громадськості як Європи та інших країн світу, так і, зокрема, наших колишніх сусідів по СРСР.
Однією зі складових такого туристичного продукту могло б, на нашу думку, стати відновлення в Києві трамвайної колії на Володимирському узвозі. Оскільки 13 червня 1892 року лінію електричного трамваю було прокладено цією вулицею уперше не тільки в Російській Імперії, але й в усій Східній Європі, відновлення цієї гілки в екскурсійному варіанті (подібно до трамвайної лінії на пагорб Тібідабо в Барселоні) викликало б значний інтерес як у любителів київської старовини, як поціновувачів історії електротранспорту, так і ностальгічних туристів, які ще пам’ятають 16й маршрут… Враховуючи сучасні реалії, гілку можна було б побудувати одноколійну (якою, власне, вона й була до початку 20х років минулого століття), пустивши її початковою трасою (по вул. П.Сагайдачного), а для більшої привабливості відновити не тільки кілька вагонів «Гербрандт» чи «Пульман» зразка кінця ХІХ століття, але й «тягнитолкаї» КТВ-552, які курсували Володимирським узвозом до 1977 року… КМДА нещодавно оголосила плани з реконструкції Контрактової площі. Відповідно до яких планується прибрати вже недіючі трамвайні колії закритих 2004го року маршрутів через міст ім. Є.Патона. Тож хотілося б, щоб київський градоначальник пан Попов сприйняв цю публікацію як громадську ініціативу та спонукання до створення (а точніше, відновлення) автентичного турпродукту української столиці.
назад >>>
|
English